speech-uk/text-to-speech-sentences · Datasets at Hugging Face

sentence stringlengths 8 94
— А в пе́рших листа́х!
— А до кого ж вона́ ходи́ла? Бо́же ми́лий!
— А мої́ дро́ва всі пропаду́ть!
— А ну, ді́ти пока́жемо ля́хам коза́цьку вда́чу!
— А ну, Дмитро́, про Нечая́! Нечая́ заспіва́й!
— А то чому́!
— А це для вас!
— А чия́ ж, як не Іва́на Марти́новича!
— А чорт побира́й! На цей раз він не втече́ від мене́!
— А я Богу́н Іва́н!
— А, — мо́вив Д'Артаньян, підво́дячись та уклоня́ючись, — ви — мій домовла́сник!
— А, бга́тику мій любезний!
— А, до́брий день вам, кума́сю! Ось де ми з вами зди́балися!
— А, облу́днику! Так ось як ви вивча́єте богослі́в'я!
— А, ти вбив мене́, зра́днику!
— Аджеж вона́ живе́ в нього!
— Ай, ай, ай!
— Але́ не тут! Зачека́й у сі́нях!
— Але́ пам'ята́й, не їж пирогі́в!
— Арамісе, подиві́ться на цього́ коня́!
— Атосе! Портосе! Арамісе!
— Ах, бо́же мій! Що з вами? Таки́й бліди́й!
— Ах, монсеньє́р!
— Б'ють на спо́лох!
— Біда́, па́не ге́тьмане! Отепе́р ми посі́ли!
— Біле́ньке й м'яке́ньке личенько, як у дити́ни!
— Бли́жче! Диви́ся мені́ в о́чі!
— Бо ду́рень був, Ґаво, ду́рень був! Не знав, до чого́ взя́тися!
— Бог з тобо́ю, добро́дію!
— Бо́га ра́ди, поясні́ть!
— Бода́й і не каза́ти, па́не ясновельмо́жний!
— Бо́же мій!
— Боягу́з! Боягу́з! Боягу́з!
— Бу́де ж тому́ пацюко́ві!
— Ва́ше здоро́в'я, па́не Д'Артаньяне!
— Ви — пан Д'Артаньян, — згукну́в Грі́мо, — та не мо́же бу́ти!
— Ви вряту́єте Вкраї́ну!
— Ви все передбача́єте!
— Ви мо́жете загуби́ти усі́х нас!
— Ви́зувайся, зло́дію!
— Ви́йди лиш подиви́сь, які́ до нас го́сті завіта́ли!
— Ви́п'єм же ще по ку́бку!
— Ви́пийте! Це вино́ піджи́вить вас, ви́пийте!
— Вируча́ючи з біди́ го́лову! А тепе́р тро́хи не згуби́в тобі́ молодо́ї!
— Ві́зьме коли́сь і на́ша!
— Візьми́ ж і ти од мене́!
— Віконта Рошефора! Так це ж він ви́крав мене́!
— Він узива́в її міле́ді!
— Ві́шай, ві́шай, про́кля́тий, стари́й шинкарю́!
— Вовки́ б тебе́ ї́ли! Обійду́сь я й без твої́х ніг!
— Во́ди, во́ди! — крича́в Д'Артаньян, — води́!
— Воло́дю, наш Стефанко уже́ всміха́ється!
— Вона́ й вас уку́сить!
— Вони́ ба́чилися!
— Встань, розбери́ся, постели́ собі́ до́бре, і ляга́й, бо так не ві́льно тут спа́ти!
— Га, му́сить чолові́к! Не раз і таки́й до чого́сь зда́сться!
— Га́рне знайо́мство, мій дру́же!
— Га́рні ре́чі чу́ю я про ва́ших мушкете́рів!
— Геть з дисерта́ціями! Я вимага́ю скасува́ти дисерта́ції!
— Д'Артаньяне! Д'Артаньяне! Це він, Сюди́, сюди́!
— Да неха́й би пропада́в леда́що, як заслужи́в!
— Да се ж Сомко́!
— Дай бо́же і вам того́ ж! Ви́п'ємо!
— Да́ймо шабля́ми їм одві́т!
— Да́йте мені́ прої́хати!
— Да́йте мені́ соки́ру!
— Дві колодки́ на ніч діста́немо до двере́й, то на́ші кни́длі!
— Де ви? Бо́же мій!
— Де тобі́ деся́та! — підхопи́ли, шутку́ючи, го́сті,— Хіба́ со́та!
— Диви́сь,— ка́же,— вра́жий си́ну, в ві́чі до́брим́́ лю́дям, щоб була́ і́ншим нау́ка!
— Диві́ться сюди́!
— Дитя́ моє́, ти ж зна́єш, як я люблю́ тебе́!
— Ді́ду Гарасиме!
— До поба́чення, графі́не!
— До поба́чення, хазя́їне!
— До́бре, придивля́йся!
— До́бре! Хан зрозумі́є!
— Дуко́ — почервоні́вши, ви́мовила короле́ва, — не зга́дуйте мені́ про той ве́чір!
— Е, да се в вас і банду́ра!
— Е, уже́ ра́ду ру́шили!
— Е, чо́рта з два!
— Ей, — ка́же, — го́ді! Нема́ тут на́ших!
— За во́лю! За ві́ру! За не́ньку Вкраї́ну!
— За єди́не таке́ обра́зливе пита́ння хан заруба́в би мене́ власнору́чно!
— За що? за що!
— За́вжди́ жила́ тут!
— За́втра, за́раз, коли́ ви побажа́єте!
— За́раз дава́й но́жика і прорі́жемо наме́та!
— Звича́йно! Будь ла́ска!
— Зго́да, пани́ бра́ти! Зго́да!
— Знайти́ — знайду́, а ті́льки він ду́же дале́ко!
— І банду́ра,— ка́же Васи́ль Нево́льник,— та ще чия́ банду́ра!
— І ось тут, на!
— Іва́на Марти́новича во́лимо! Брюхове́цького, Брюхове́цького во́лимо!
— І́ду, монсеньє́р!
— Іще́ б не підтопта́тись, сті́лько ді́ла нароби́вши!
— Йой! — скрикну́ла па́нночка, — ки́ньте геть! Вона́ вас уку́сить!
— Кажі́ть, па́не!
— Ка́ри на го́рло!
— Кири́ло Тур!

— А в пе́рших листа́х!

— А до кого ж вона́ ходи́ла? Бо́же ми́лий!

— А мої́ дро́ва всі пропаду́ть!

— А ну, ді́ти пока́жемо ля́хам коза́цьку вда́чу!

— А ну, Дмитро́, про Нечая́! Нечая́ заспіва́й!

— А то чому́!

— А це для вас!

— А чия́ ж, як не Іва́на Марти́новича!

— А чорт побира́й! На цей раз він не втече́ від мене́!

— А я Богу́н Іва́н!

— А, — мо́вив Д'Артаньян, підво́дячись та уклоня́ючись, — ви — мій домовла́сник!

— А, бга́тику мій любезний!

— А, до́брий день вам, кума́сю! Ось де ми з вами зди́балися!

— А, облу́днику! Так ось як ви вивча́єте богослі́в'я!

— А, ти вбив мене́, зра́днику!

— Аджеж вона́ живе́ в нього!

— Ай, ай, ай!

— Але́ не тут! Зачека́й у сі́нях!

— Але́ пам'ята́й, не їж пирогі́в!

— Арамісе, подиві́ться на цього́ коня́!

— Атосе! Портосе! Арамісе!

— Ах, бо́же мій! Що з вами? Таки́й бліди́й!

— Ах, монсеньє́р!

— Б'ють на спо́лох!

— Біда́, па́не ге́тьмане! Отепе́р ми посі́ли!

— Біле́ньке й м'яке́ньке личенько, як у дити́ни!

— Бли́жче! Диви́ся мені́ в о́чі!

— Бо ду́рень був, Ґаво, ду́рень був! Не знав, до чого́ взя́тися!

— Бог з тобо́ю, добро́дію!

— Бо́га ра́ди, поясні́ть!

— Бода́й і не каза́ти, па́не ясновельмо́жний!

— Бо́же мій!

— Боягу́з! Боягу́з! Боягу́з!

— Бу́де ж тому́ пацюко́ві!

— Ва́ше здоро́в'я, па́не Д'Артаньяне!

— Ви — пан Д'Артаньян, — згукну́в Грі́мо, — та не мо́же бу́ти!

— Ви вряту́єте Вкраї́ну!

— Ви все передбача́єте!

— Ви мо́жете загуби́ти усі́х нас!

— Ви́зувайся, зло́дію!

— Ви́йди лиш подиви́сь, які́ до нас го́сті завіта́ли!

— Ви́п'єм же ще по ку́бку!

— Ви́пийте! Це вино́ піджи́вить вас, ви́пийте!

— Вируча́ючи з біди́ го́лову! А тепе́р тро́хи не згуби́в тобі́ молодо́ї!

— Ві́зьме коли́сь і на́ша!

— Візьми́ ж і ти од мене́!

— Віконта Рошефора! Так це ж він ви́крав мене́!

— Він узива́в її міле́ді!

— Ві́шай, ві́шай, про́кля́тий, стари́й шинкарю́!

— Вовки́ б тебе́ ї́ли! Обійду́сь я й без твої́х ніг!

— Во́ди, во́ди! — крича́в Д'Артаньян, — води́!

— Воло́дю, наш Стефанко уже́ всміха́ється!

— Вона́ й вас уку́сить!

— Вони́ ба́чилися!

— Встань, розбери́ся, постели́ собі́ до́бре, і ляга́й, бо так не ві́льно тут спа́ти!

— Га, му́сить чолові́к! Не раз і таки́й до чого́сь зда́сться!

— Га́рне знайо́мство, мій дру́же!

— Га́рні ре́чі чу́ю я про ва́ших мушкете́рів!

— Геть з дисерта́ціями! Я вимага́ю скасува́ти дисерта́ції!

— Д'Артаньяне! Д'Артаньяне! Це він, Сюди́, сюди́!

— Да неха́й би пропада́в леда́що, як заслужи́в!

— Да се ж Сомко́!

— Дай бо́же і вам того́ ж! Ви́п'ємо!

— Да́ймо шабля́ми їм одві́т!

— Да́йте мені́ прої́хати!

— Да́йте мені́ соки́ру!

— Дві колодки́ на ніч діста́немо до двере́й, то на́ші кни́длі!

— Де ви? Бо́же мій!

— Де тобі́ деся́та! — підхопи́ли, шутку́ючи, го́сті,— Хіба́ со́та!

— Диви́сь,— ка́же,— вра́жий си́ну, в ві́чі до́брим́́ лю́дям, щоб була́ і́ншим нау́ка!

— Диві́ться сюди́!

— Дитя́ моє́, ти ж зна́єш, як я люблю́ тебе́!

— Ді́ду Гарасиме!

— До поба́чення, графі́не!

— До поба́чення, хазя́їне!

— До́бре, придивля́йся!

— До́бре! Хан зрозумі́є!

— Дуко́ — почервоні́вши, ви́мовила короле́ва, — не зга́дуйте мені́ про той ве́чір!

— Е, да се в вас і банду́ра!

— Е, уже́ ра́ду ру́шили!

— Е, чо́рта з два!

— Ей, — ка́же, — го́ді! Нема́ тут на́ших!

— За во́лю! За ві́ру! За не́ньку Вкраї́ну!

— За єди́не таке́ обра́зливе пита́ння хан заруба́в би мене́ власнору́чно!

— За що? за що!

— За́вжди́ жила́ тут!

— За́втра, за́раз, коли́ ви побажа́єте!

— За́раз дава́й но́жика і прорі́жемо наме́та!

— Звича́йно! Будь ла́ска!

— Зго́да, пани́ бра́ти! Зго́да!

— Знайти́ — знайду́, а ті́льки він ду́же дале́ко!

— І банду́ра,— ка́же Васи́ль Нево́льник,— та ще чия́ банду́ра!

— І ось тут, на!

— Іва́на Марти́новича во́лимо! Брюхове́цького, Брюхове́цького во́лимо!

— І́ду, монсеньє́р!

— Іще́ б не підтопта́тись, сті́лько ді́ла нароби́вши!

— Йой! — скрикну́ла па́нночка, — ки́ньте геть! Вона́ вас уку́сить!

— Кажі́ть, па́не!

— Ка́ри на го́рло!

— Кири́ло Тур!